Під час Українського інвестиційного саміту, що пройшов у Лондоні 9-10 грудня, найбільше позитивних інвестиційних прогнозів отримав український аграрний сектор.

Водночас щодо української енергетики, особливо, газового сектору, пролунало багато застережень.

Проте обидві ці галузі приносять не тільки збитки чи прибутки, вони впливають на місце України у системі глобальної безпеки.

"Російські молекули газу"

Україна може ще більше скоротити споживання газу – до близько 35 млрд кубометрів на рік, проте від його імпорту навряд чи зможе відмовитися.

А якщо говорити про газ, який вона імпортує, то за походженням він навряд чи буде неросійським, заявив старший дослідник Оксфордського інституту енергетичних досліджень Саймон Пірані.

Попри те, що досить часто реверсний газ, який Україна отримує з Європи, називають неросійським, "практично усі молекули газу" у Східній та Центральній Європі мають російське походження, каже оксфордський дослідник.

Тому збільшення власного видобутку, часткова заміна газу на вугілля, програми енергозбереження виглядають більш логічними альтернативами для України.

Пан Пірані також закликав оцінити, чи залишається транзитний потенціал України справжньою перевагою для неї.

"Українська газотранспортна система розрахована на транспортування російського газу до Європи. Але україно-російські відносини за цей рік досягли найнижчої точки з часів розпаду Радянського Союзу, і всі розмови щодо транзиту залишаються дуже заполітизованими. Для мене виглядає дуже логічним питанням: чи варто працювати над розвитком транзитного бізнесу?", - заявив Саймон Пірані, додавши, що відмова від проекту "Південний потік" може лише відтягнути зменшення значення української ГТС.

Досить скептично експерт ставиться і до ініціативи "Нафтогазу", який запропонував європейським компаніям перенести точку прийому російського газу із західного кордону України на східний.

Проблема полягає у тому, що як Газпрому, так і його європейським клієнтам навряд чи сподобається ця ідея. До того ж, ніхто не хоче брати на себе транзитні ризики в Україні. А відтак, каже енергетичний експерт, "транзитне становище, яке часто представляють як сильну сторону України, перетворюється на слабку сторону".

За словами Саймона Пірані, перспективу має хіба що ідея інтеграції українських газових сховищ у європейську енергосистему. Але і тут він радить врахувати досвід інших країн: навіть у разі, як уряд дуже налаштований на реформи, інтеграція саме у цій галузі потребує часу.

Київ зберігає оптимізм

Із багатьма із цих тез британського експерта не погоджується голова українського "Нафтогазу" Андрій Коболєв. Він твердить, що в Україні розуміють логіку, яка стоїть за розмовами про "російські молекули газу".

Але, каже він, енергетичне законодавство ЄС визначає "молекули, які перетнули кордон" країн-членів Євросоюзу як просто газ - не російський або норвезький.

До того ж, додає голова "Нафтогазу", події цього року показали, що ринок змінюється дуже швидко, а постачання газу стає дедалі більш мобільним і прозорим бізнесом. І саме це дозволяє українському уряду зберігати оптимізм щодо вирішення енергетичних проблем наступного року, зокрема, і щодо диверсифікації джерел постачання, каже пан Коболев.

"Проблема з "Газпромом" полягає у тому, що він не діє за комерційною логікою. Цього року "Газпром" втратив до 50% українського ринку. Наступного року він може втратити до 80%", - каже голова "Нафтогазу".

Але, за словами Андрій Коболева, Україні справді варто і надалі скорочувати споживання газу, впроваджувати енергоощадні технології, і розвивати власний видобуток.

Перспективне сільське господарство

Безумовним лідером за кількістю позитивних оцінок інвестиційної конференції в Лондоні стало українське сільське господарство.

Неочікуваним промоутером його перспектив став київський мер Віталій Кличко. Представляючи інвестиційні можливості української столиці, він згадав і про потенціал українського села:

"Я дуже люблю цифри, бо статистика не має емоцій. Мене найбільше вражає цифра, що Україна володіє 36% запасів чорноземів, маючи лише півпроцента території Землі. І після цього, коли ти виїжджаєш в село, ти бачиш, що люди там не живуть, а просто виживають. Щось не збігається".

При цьому саме Україна виробляє понад 55% світової соняшникової олії, понад 16% кукурудзи і понад 10% зерна. Країна є найбільшим експортером олії у світі, а в експорті зерна поступається лише США.

АПК вже дає більш ніж 17% українського ВВП і майже третину експортних надходжень, не кажучи вже про те, що навіть в умовах конфлікту на Донбасі сільське господарство залишається єдиною галуззю української економіки, де зберігається зростання.

Україна могла би утричі збільшити виробництво аграрної продукції, якби залучила хоч половину від 150 млрд доларів світових інвестицій в АПК, каже президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.

"Неможливо? А якщо взяти перспективу у 10 років, і сказати, що кожного року ми хотіли б отримувати по 10 млрд доларів?" - каже пан Козаченко і наводить приклад Бразилії, якій вдається в останнє десятиліття залучати у свій аграрний сектор по 15-16 млрд доларів щороку.

Прибутковість інвестицій у виробництва зернових в Україні нині становить до 20% річних, а це означає, що ви повернете інвестиції за два-три роки, і навряд чи у світі є багато країн, які можуть запропонувати своїм інвесторам такі умови, каже аграрій.

Дещо обережніші оцінки подає Пабло Мацціні із Fitch Ratigs. Він твердить, що головною проблемою українського сільського господарства є брак інвестицій, і зауважує, що доступ до фінансів та невирішене питання продажу землі в Україні залишаються у "червоному секторі", коли йдеться про українське сільське господарство.

До "жовтого" рівня проблем пан Мацціні зараховує нестабільність курсу гривні, яка не дозволяє інвесторам адекватно планувати свою діяльність, та питання сплати ПДВ, із яким також немає остаточної ясності.

І, звісно, до безперечно "зеленої" зони належать природні багатства України, зокрема надзвичайно родючий ґрунт.

Втім, у Леоніда Козаченка є ще один аргумент на користь привабливості українського аграрного сектору для інвестицій.

"У регіоні Близького Сходу та Північної Африки ми контролюємо понад 30% експорту (зерна. – Ред.) до цих країн. В окремих країнах цього регіону ми контролюємо понад 60%. 72% зерна, яке імпортує Саудівська Аравія, контролюємо саме ми. Якщо ми підемо з цього ринку, можете собі уявити, що станеться. Так само, 62% зернових, що постачається до Єгипту, також контролюється українськими компаніями. Зараз ми намагаємося наростити свою присутність у Китаї", - розповів Леонід Козаченко.

І додає, що на цю статистику можна подивитися не тільки з точки зору інвестицій, але і глобальної безпеки та місця України у світі.

"Я завжди вважав, що продавати харчі краще, ніж продавати зброю. На жаль, Україна поки не використовувала це як засіб впливу, але має це робити", - вважає аграрій.

Анастасія Зануда

ВВС Україна, Лондон

www.bbc.co.uk/ukrainian